Всесвітній день української хустки

Гарну хустку, гарну хустку маю я,
Зав'яжу її на свято й на щодня.
Середина – жовте поле, а краї,
А краї в віночках, ніби у весні.
Йде від роду і до роду хустка ця,
Як же хустка українкам до лиця.
Збережемо цю святиню сотні літ,
Не зів'яне, а розквітне її цвіт!

Зараз я вам розповім про квітчасту хусточку. Хустка з давніх-давен була основним та улюбленим головним убором усіх українських жінок. Хустки робили з дуже тонкого полотна і вишивали різнокольоровими нитками. Були хустки завжди білого кольору. Це привертало увагу чужоземців, які мандрували Україною. Адже хустки були білими дуже-дуже давно, а пізніше вони стали барвистими. Коли почали вишивати хустки кольоровими нитками, то найчастіше використовували червоні, сині, зелені, жовті та рожеві кольори. Зрідка використовували чорний колір але тільки разом із червоним. Орнамент або візерунок був колись переважно геометричним. А потім для хусток придумали орнамент із рослин, квітів з листям: троянди, мальви, барвінок. Були зображені і птахи: півень, зозуля, голуб.

Орнамент на хустках розміщувався по чотирьох кутках і посередині. Як і колись, так і тепер розміщують по кутках великі фігури, а посередині — дрібненькі. Хустки оберігали, захищали людину від усього лихого, вчили добра, милосердя. Тому хустки були оберегами.

Хустка, як оберіг, захищає волосся від сонця, пилу, взимку від холоду. Хусткою пов’язували наречену по шлюбі, і цю хустку жінка зберігала усе життя. У давні часи був гарний звичай: коли козаки вирушали у військовий похід, то кожна дівчина своєму нареченому дарувала хустку. У хустинах носили в поле хліб та іншу їжу, а також укривали дитячі колиски від вітру й лихого ока.

А що відомо Вам про українську хустку...